четверг, 29 сентября 2016 г.
среда, 28 сентября 2016 г.
Урок з математики у 3-А класі 2015
Урок математики у
3- А класі
Тема: Таблиця множення і ділення
числа 9.
Розв’язування задач двома
способами.
Мета: вправляти учнів у
запам’ятовуванні таблиці випадків
множення і ділення на 9;
удосконалювати вміння розв’я-
зувати задачі у 2 способи; розвивати
розумові операції,
творчі здібності учнів; виховувати
бажання знати більше
про своє рідне місто, любити його.
Хід уроку
1.
Орг. момент.
-
Привітання.
-
Мій настрій на початку уроку. Показати.
2.
Мотивація навчальної діяльності учнів.
-
Які наші дії на уроці математики? (
Рахуємо, міркуємо,задачі і приклади дружно розв’язуємо)
-
А хотіли б ви на уроці більше грати і
про наш край дізнаватись?
-
Девіз уроку:
Думаємо – швидко!
Відповідаємо – правильно!
Рахуємо – точно!
Пишемо – красиво!
3.
Повідомлення теми і мети уроку.
-
Сьогодні ми з вами повторимо таблицю
множення і ділення на 9, будемо розв’язувати задачу різними способами і
подорожувати нашим містом, дізнаємось про його таємниці.
4.
Робота в парах.
-
Щоб дізнатись, про яке місто України
піде мова, треба розв’язати приклади, дружно працюючи в парах.
-
Перед вами лежить аркуш паперу, на якому
є приклади. Розв’яжіть, будь ласка, ці приклади по варіантах і, разом,
користуючись ключем, дізнайтеся, яке місто славиться в Україні чисельними
фонтанами і займає 2 місце за чисельністю населення і є культурним центром
усієї Слобожанщини.
(39+33):9х6
(9х7+1):8
93-9х4:6
(9х9-41):8
45:9+42:6 27:9+9х7
Взаємоперевірка.
-
А тепер розташуйте ці числа в порядку
зростання.
66
|
12
|
5
|
8
|
87
|
48
|
І
|
Р
|
Х
|
А
|
В
|
К
|
-
А тепер, користуючись ключем, давайте
відгадаємо місто.
-
Правильно. Це наше найрідніше місто.
-
Що ви знаєте про наше місто? Чому воно
має таку назву?
-
1627р. – потічок Харків.
-
1651р. – група козаків з родинами під
керівництвом Харитона ( козака Харько) заснували поселення біля злиття двох
річок Харків і Лопань.
-
Які відомі місця ви знаєте у Харкові?
-
Яка найбільша вулиця ? Театри, парки,
майдани.
-
Багато таємниць зберігає в собі наше
місто. І ми зараз про них дізнаємось і допоможе нам в цьому математичний
диктант.
5.
Математичний диктант.
-
Спочатку згадаємо компоненти дій і деякі
правила.
-
Як називаються числа при множенні,
діленні, додаванні, відніманні?
-
Що означає збільшити на…? Зменшити на…?
Збільшити у …? Зменшити у…?
-
Збільшіть 7 у 9 разів. (63)
-
Зменшуване 68, від’ємник 41. Знайдіть
різницю. (27)
-
1 множник – 6, 2 множник – 9. Знайдіть
добуток. (54)
-
Ділене – 81, дільник – 9. Знайдіть
частку. (9)
-
Зменшіть 50 на 32.(18)
-
Знайдіть суму 18 і 18. (36)
-
Збільшіть 9 у 5 разів. (45)
-
Перевірка.
-
На малюнках написані відповіді до матем.
диктанту.
-
Перевіримо себе і дізнаємось, що
зображено на цих фото.
-
Держпром – Будинок державної
промисловості. Ця будівля є першою висотною залізобетонною каркасною спорудою у
колишньому СРСР. Її звели у рекордно-короткий строк 1925-1928 р. У будівлі Держпрому розташовані
адміністративні установи.
-
Успенський собор (1783 р.) - розташований на Університетському пагорбі,
березі річки Лопань. Його можна побачити з будь-якого куточка центра Харкова.
Це найвища споруда Харкова, його висота становить близько 90 м.
-
Благовещенська церква (1901 р.) –
яскравий приклад невізантійської архітектури з 80-метровою дзвіницею. Собор
здатний вмістити до 4 тис. чоловік.
-
Житловий будинок зі шпилем (1954 р.) –
розташований на площі Конституції. Висота 11 метрів. Збудований за проектом
Арєшкіна.
-
Пам’ятник Т.Г. Шевченка (1935 р.) – скульптор М. Манізер.
Пам’ятник вважається найкращим серед 250 інших пам’ятників. 16,5 метровий пам’ятник включає в собі
бронзову статую Шевченка (5,5 м) і 16 менших за розміром постаментів з бронзи,
що відображають історію України та літературних героїв з творів Т.Г. Шевченка.
-
Покровський собор (1689 р.) – це
монастирський комплекс, на території якого знаходиться декілька будівель:
Покровський собор, церква Божої матері, духовна семінарія. Найстаріший кам’яний
пам’ятник архітектури національного значення в Харкові. Його засновниками були
козаки, які звели собор як частину укріплень.
-
Дзеркальний струмінь (1946 – 1947) –
одна з найвидатніших архітектурних споруд у Харкові. Розташована навпроти
Оперного театру. Побудована на честь перемоги радянського народу у Великій Вітчизняній Війні. Це є одним з
найулюбленіших місць для відпочинку харків’ян.
-
Яка закономірність об’єднує ці
відповіді? ( Це відповіді таблиці множення 9)
-
Яких відповідей не вистачає? (72, 81,90)
-
Якщо забули, нам допоможе згадати фізкультхвилинка.
6.
Фізкультхвилинка. Пісня про таблицю
множення.
7.
Робота над задачею.
– У нашому Харкові є багато талановитих людей. І, можливо,
ви теж коли-небудь станете
видатними скульпторами, худо-
жниками, музикантами і будете прославляти
наше місто.
Наше місто теж має свої чудеса, видатні місця.
Зараз ми розв’яжемо задачу і дізнаємось
скільки їх.
Задача
У 3-А навчається 36 учнів, а в
3-Б – 27 учнів. Всі учні розподілені по профілях в групи, по 9 учнів в кожній.
Скільки всього груп у третіх класах?
-
Можемо одразу розподілити дітей по групах і дізнатися, скільки всього груп?
-
Що потрібно знати?
1 спосіб.
1.
Скільки всього дітей навчається у 3 класах?
2.
Скільки груп?
2 спосіб.
1.
Скільки груп у 3-А класі?
2.
Скільки груп у 3-Б класі?
3.
Скільки всього
груп?
– Скільки ж всього чудес Харкова? Ви їх бачили?
Сім чудес Харкова – це сім історичних та
культурних монументів, які були
обрані на конкурсі «Сім чудес Харкова» у липні 2008р. , які згодом розмістилися
у зменшеному вигляді на площі Архітекторів.
Дивимось на екран.
8.
Підсумки уроку.
Мікрофон.
-
Ось і добіг кінця наш урок.
-
Що робили на уроці? Що згадали? Що сподобалось найбільше?
Скільки чудес у Харкова? Про які дізналися вперше?
9.
Домашнє завдання.
-
Ми поговорили про 7 чудес Харкова. Але мені, все ж таки
здається , що у нашому славетному місті набагато більше чудес. Тому, придумайте
8 чудо Харкова і намалюйте його.
-
Згадайте таблицю множення і ділення числа 9.
10.
Рефлексія.
-
Покажіть свій
настрій наприкінці уроку. Приклейте свій смайлик до плакатів. Ви дуже добре попрацювали. Щиро дякуємо за
роботу на уроці.
ЗАДАЧА ДО УРОКУ МАТЕМАТИКИ
10 ЗАПОВЕДЕЙ ДЛЯ РОДИТЕЛЕЙ ОТ ЯНУША КОРЧАКА
Януш Корчак (22 июля 1878, Варшава — август 1942, Треблинка) — польский педагог, писатель, врач и общественный деятель
1. Не жди, что твой ребенок будет таким, как ты, или таким, как ты хочешь. Помоги ему стать не тобой, а собой.
2. Не требуй от ребенка платы за все, что ты для него сделал. Ты дал ему жизнь, как он может отблагодарить тебя? Он даст жизнь другому, тот — третьему, и это необратимый закон благодарности.
3. Не вымещай на ребенке свои обиды, чтобы в старости не есть горький хлеб. Ибо что посеешь, то и взойдет.
4. Не относись к его проблемам свысока. Жизнь дана каждому по силам, и, будь уверен, ему она тяжела не меньше, чем тебе, а может быть, и больше, поскольку у него нет опыта.
5. Не унижай!
6. Не забывай, что самые важные встречи человека — это его встречи с детьми. Обращай больше внимания на них — мы никогда не можем знать, кого мы встречаем в ребенке.
7. Не мучь себя, если не можешь сделать что-то для своего ребенка. Мучь, если можешь — но не делаешь. Помни, для ребенка сделано недостаточно, если не сделано все.
8. Ребенок — это не тиран, который завладевает всей твоей жизнью, не только плод плоти и крови. Это та драгоценная чаша, которую Жизнь дала тебе на хранение и развитие в нем творческого огня. Это раскрепощенная любовь матери и отца, у которых будет расти не «наш», «свой» ребенок, но душа, данная на хранение.
9. Умей любить чужого ребенка. Никогда не делай чужому то, что не хотел бы, чтобы делали твоему.
10. Люби своего ребенка любым — неталантливым, неудачливым, взрослым. Общаясь с ним, радуйся, потому что ребенок — это праздник, который пока с тобой.
вторник, 27 сентября 2016 г.
Виявлення, розвиток та підтримка обдарованої дитини
ВИЯВЛЕННЯ ТА
РОЗВИТОК ОБДАРОВАНИХ ДІТЕЙ
ВСТУП. АКТУАЛЬНІСТЬ ПРОБЛЕМИ
ОБДАРОВАНОСТІ
Сучасні соціальні перетворення в українському
суспільстві докорінно змінили орієнтації в галузі освіти. З явилася нагальна
потреба суспільства у творчих, обдарованих, інтелектуально, творчо і духовно
розвинених громадянах. Нова освітня філософія визначила головну стратегію
педагогічної діяльності: спрямування навчально-виховного процесу на формування
духовного світу особистості, на розкриття потенційних можливостей і здібностей
учнів.
Починати
необхідно вже з початкової школи, бо саме вона має навчити дітей вчитися,
прищепити інтерес до знань, прагнення самостійно збагачуватися ними, розвивати
радість пізнання. Змінюються пріоритети мети навчання: на першому плані –
розвивальна функція, культ активності, самостійності, нестандартної думки. Все
це разом забезпечує розвиток кожної дитини.
Під час аналізу особливостей
пізнавального розвитку дітей молодшого шкільного віку встановлені індивідуальні
відмінності сприймання, уваги, мислення, пам яті, розвитку емоційно-вольової
сфери. Так, діапазон індивідуальних відмінностей у навчальних здібностях і
психічному розвитку пер-
шокласників можна
охарактеризувати співвідношенням 1:15,тобто здібності слабкого учня в класі становлять одиницю, а
здібності найрозвиненішого є у 15 разів вищими. У кількісному відношенні це
виглядає так: більшість учнів вступає
до школи з
приблизно однаковим рівнем пізнавального розвитку, який вважається
нормою, 20% - не
досягають його, а 15%- перевищують. І, як свідчить практика, за даними світової
статистики, лише 5% дітей від загальної їх кількості в кожній
віковій
категорії є обдарованими.
Розвиток людської цивілізації
засвідчив і неодноразово підтвердив, що для того, щоб людина залишила після
себе помітний відбиток, пізнавальні здібності
слід доповнити
творчими здібностями. Саме тому передові країни на практиці підпорядковують навчально-виховний
процес високій меті – розвитку творчих здібностей особистості. Дитина, яка захоплена справою,
яка їй до вподоби, виявляє наполегливість, силу волі, критичне ставлення до
загальновідомого, і саме в творчості реалізує всі наявні в ній знання, уміння
та здібності. А вчитель, розвиваючи у дитини творчі задатки, створює умови для
отримання дійсної свободи (а це дуже важливо для демократичного суспільства),
бо лише в щасливі
хвилини
творчості людина почуває себе вільною.
Та найголовніше,
мабуть, те, що без творчих людей неможливий прогрес суспільства. Недарма
сьогодні так багато говориться про виховання національної
еліти. Тому, в
першу чергу, потрібно дбати про розвиток творчих здібностей обдарованих дітей.
Мета цього
досвіду полягає в тому, щоб створити сприятливі умови для творчого,
інтелектуального та духовного розвитку особистості з метою подальшої реалізації
Її здібностей в
професійній діяльності.
ЗАДАЧІ ДОСВІДУ
1. Створення
умов для гармонійного розвитку особистості, реалізація її потенці-
алу;
саморозкриття обдарованих дітей; допомога учням в самовираженні.
2. Формування
творчих здібностей школярів у початковій школі.
3. Створення
психолого-педагогічної системи сприяння виявленню та розвитку здібностей учнів.
4. Упровадження
інноваційних педагогічних технологій з метою виявлення та розвитку
обдарованості учнів: задоволення потреб учнів у новій інформації.
5. Комунікативна
адаптація обдарованих дітей; самопрезентація у взаєминах з
людьми.
Актуальність
досвіду полягає в тому, що його реалізація дає можливість:
-
створити таке середовище, таку атмосферу
життєдіяльності дітей, яка б сприя-
ла гармонічному розвитку особистості кожного
учня, починаючи з моменту при-
хода дитини до
школи;
-
формувати, зберігати і підтримувати
фізичне, психічне і духовне здоров я;
-
сприяти свідомому вибору учнями
„ключової” сфери діяльності;
-
домогтися результативності навчально-виховного
процесу за умови мінімальних витрат часу, зусиль, засобів.
Кожна дитина
по-своєму неповторна. Вона приходить у цей світ, щоб творити своє життя, знайти
себе: хтось здібний до музики, образотворчого мистецтва, художньої праці, хтось
до математики, хтось пише вірші, оповідання. Скільки дітей – стільки й
здібностей, які залежать від психолого-фізіологічних особливостей людини,
соціального оточення, сім’ї та школи.
У результаті
досліджень науковцями виділено такі характерні особливості обдарованих дітей:
·
часто «перескакують» через послідовні
етапи свого розвитку;
·
у них чудова пам'ять, яка базується на
ранньому мовленні;
·
рано починають класифікувати інформацію,
що надходить до них;
·
із задоволенням захоплюються
колекціонуванням, при цьому їхня мета –
не приведення колекції в ідеальний порядок, а її реорганізація, систематизація
на нових підставах;
·
мають великий словниковий заас, із
задоволенням читають словники чи енциклопедії, придумують нові слова і поняття;
·
можуть займатися кількома справами
одразу, наприклад стежити за декількома подіями, що відбуваються навколо них;
·
дуже допитливі, активно досліджують
навколишній світ і не терплять жодних обмежень своїх досліджень;
·
можуть тривалий час концентрувати свою
увагу на одній справі, вони буквально «занурюються» у своє заняття, якщо воно
їм цікаве;
·
мають розвинене почуття гумору;
·
постійно намагаються вирішувати
проблеми, які їм поки що не під силу;
·
відрізняються різноманітністю інтересів,
що породжує схильність починати кілька справ одночасно;
·
часто роздратовують ровесників звичкою
поправляти інших і вважають себе такими, що завжди мають рацію;
·
їм бракує емоційного балансу, вони часто
нетерплячі та поривчасті.
Можна виділити
три категорії творчо обдарованих дітей: учні з ранньою розумовою реалізацією;
учні з прискореним розумовим розвитком; учні з окремими ознаками нестандартних здібностей.
При обстеженні
обдарованих дітей актуальним є вивчення наступних показників:
·
інтелект (дані отримані за допомогою
тесту когнітивних здібностей і оцінок учителів)
·
креативність (за допомогою тестів) (див.
додаток)
·
соціальна компетентність ( за допомогою
опитувальника і оцінок вчителів)
·
психомоторні здібності (за допомогою
оцінок вчителів)
·
не когнітивні особистісні характеристики
(опитувальники0
·
характеристика шкільного та сімейного
оточення (психолог пропонує тести)
·
досягнення (оцінки з різних предметів,
опитувальник для батьків)
Для цього
використовують методи:
·
метод спостереження;
·
метод експертної оцінки (коли дитину
обстежують кілька експертів: батьки, вчителі з різних предметів, психолог) (за
А.А.Лосєвою);
·
метод анкетування;
·
метод тестів.
Організація
обстеження поділяється на три етапи:
1.
Етап попереднього пошуку.
На цьому етапі
збирають попередню інформацію про дитину. П’ять основних джерел інформації:
батьки, вчителі, лікарі, практичний психолог і самі діти.
2.
Етап оціночно-корекційний.
Орієнтований на
уточнення, конкретизацію отриманої інформації. Проведення заняття за
спеціальними програмами, спрямованими на розвиток продуктивного мислення,
розвиток психосоціальної сфери і фізичної.
3.
Етап самооцінки.
2.1Типи обдарованості
Існують різні
типи обдарованості. Так дуже дефіцитна і найменш вивчена лідерська або
соціальна обдарованість (синонім цього є вираз «організаторські здібності»).
Така обдарованість характеризується здатністю розуміти інших людей, будувати з
ними конструктивні взаємини, управляти ними. Існує багато варіантів лідерської
обдарованості: є емоційні лідери, своєрідна «жилетка» для кожного, з ними
радяться, їх люблять, їхня думка є в багатьох випадках вирішальною; лідери дії
– вміють приймати рішення, важливі для багатьох людей, визначити межу і
напрямок руху, вести за собою.
На жаль, у
багатьох школярів з вираженими лідерськими здібностями інтерес до шкільного
навчання недостатній. Багато учнів з цими здібностями не мають достатньої
шкільної мотивації і, маючи сильний характер і незалежність, відверт о нічого
не роблять у школі. Неможливість завоювати статус лідера у школі штовхає їх на
вулицю, де вони стають лідерами антисоціальних угруповань. Потрібна спеціальна,
іноді тривала й складна робота, щоб повернути таких учнів до школи.
Ще один ти
обдарованості – художня. Цей тип обдарованості, як правило, виявляється у
високих досягненнях у художній діяльності – музика, танці, живопис, скульптура,
сцена тощо. Як і в попередньому випадку, цей тип обдарованості може виявлятися
у школярів із різними ступенями широти: є діти з розмаїттям художніх здібностей
(дитина співає, танцює та ще й чудово малює), і є такі, в яких яскраво виражена
лише одна здатність такого роду.
Психомоторна
(спортивна) обдарованість виявляється дуже помітно, але в контексті середньої
загальноосвітньої школи не виявляє спеціального інтересу. Учні із спортивною
обдарованістю часто не зовсім добре вчаться. Це пов’язано насамперед із
недостачею часу та належного бажання. Якщо в школярів, що захоплюються спортом,
створити відповідну мотивацію, тобто настрій, то вони, як правило, можуть
чудово навчатися.
Пряме відношення
до школи мають таких три типи обдарованості: академічна, інтелектуальна і
творча (креативна), саме про ці типи обдарованості піде мова далі. Але спочатку
– їх коротка характеристика.
Академічна
обдарованість являє собою яскраво виражену здатність навчатися. Академічно
обдаровані школярі – це завжди генії саме навчання, це блискучі професіонали
шкільної (а потім – і студентської) праці, чудові майстри швидкого, міцного та
якісного засвоєння. Шкільні медалісти – насамперед саме учні з академічною
обдарованістю.
Інтелектуальна
обдарованість – це не тільки і навіть не стільки навчатися, скільки вміння
думати, зіставляти факти, тобто виконувати складну інтелектуальну роботу. Носії
такої обдарованості – розумники і розумниці. Вони вчаться іноді блискуче, іноді
непогано, іноді чудово з одних предметів і погано з інших – це залежить від
їхнього ставлення до предмету й до викладача. Медалісти серед них теж є, але
дуже рідко.
Творча
обдарованість (креативна) – це те, що виявляється в нестандартному баченні
світу, в нешаблонному мисленні і в тому, що суспільство оцінює над усе. Цей тип
обдарованості дуже складно виявляти в шкільній практиці, тому що, як було вже
зазначено вище, стандартні шкільні програми не дають можливості таким дітям
виявляти себе. У творчої обдарованості багато різних варіантів: є учні, які
виявляють неабиякі творчі можливості в будь-якій діяльності, за яку беруться, але
бувають учні, в яких таке нестандартне бачення виявляється досить яскраво лише
в одній сфері.
Кожна обдарована
(талановита) дитина – індивідуальність і потребує особливого підходу. Виявити
талант мають психологічні служби, а створити умови для виявлення – суто
педагогічне завдання.
2.2Ознаки обдарованості
·
Прекрасна пам'ять;
·
інтуїтивні стрибки (перескакування через
«поверхи»);
·
яскрава уява;
·
тонка моторна координація;
·
розвинута оперативна пам'ять і логічне
мислення;
·
володіння мистецтвом мовної комунікації,
оригінальність словесних асоціацій;
·
величезна допитливість;
·
схильність до активного дослідження
навколишнього світу;
·
успіх у багатьох починаннях;
·
установка на творче виконання завдань;
·
володіння основними компонентами уміння
вчитися;
·
створення в уяві альтернативних систем;
·
наполегливість у своїх діях, нерідко
наближення до самовпевненості;
·
нечіткість у розмежуванні реальності і
фантазії;
·
егоцентризм;
·
прагнення до товариства старших дітей та
дорослих;
·
гостра реакція на несправедливість;
·
нестриманість почуттів і емоцій.
Останні п’ять
ознак свідчать самі за себе: виховання обдарованої дитини – справа дуже складна
і серйозна. Проблему виховання талановитої дитини розробляли практично всі
відомі педагоги і психологи різних часів, однак в цьому напрямку все ж існують
чисельні прогалини, зумовлені складністю предмета дослідження. Критичний аналіз
наукових праць та практичного досвіду дає змогу зробити висновок, що рутинне
виховання, побудоване на традиційних прийомах, згубно впливає на обдаровану
натуру, яка, як правило, сама заявляє про себе, ускладнюючи життя
консервативних дорослих і змушуючи їх шукати нестандартні виховні підходи.
ОСНОВНІ НАПРЯМКИ
РОБОТИ З ОБДАРОВАНИМИ УЧНЯМИ
Обдаровані діти
– одна з великих таємниць природи. Вже від народження вони завдають багато
клопоту батькам. Такі немовлята сплять значно менше від звичайних дітей. Ледве
почавши ходити, вони намагаються якнайшвидше пізнати оточуючий світ:
розбирають, розламують речі, маніпулюють ними. Дорослі ж намагаються з цим
боротися, тим самим пригнічуючи дитячу допитливість. «Чомучки» ставлять безліч
запитань, чим часто засмучують і навіть дратують батьків. Вже в ранньому віці у
обдарованих дітей виявляються нахили до певних видів творчості. За здібностями
вони випереджають своїх однолітків у деяких видах діяльності, мають велику
працездатність. Такі діти добре пристосовуються до нових ситуацій, виявляють
лідерство, беруть на себе відповідальність за свої дії. Вони завжди уважні,
кмітливі, активні, незалежні, допитливі, комунікабельні. Їм притаманна постійна
тяга до творчого пошуку, до нестандартного розв’язання проблемних ситуацій.
Особливо складно з такими дітьми в школі. Нерідко таких дітей намагаються
зрівняти з іншими школярами, підігнати під єдиний стандарт слухняного учня. Ось
чому з часом маленькі вундеркінди стають звичайними людьми, котрі нічого нового
не створюють.
3.1Основні
проблеми обдарованих дітей.
Психологи
вважають, що інтелектуально обдаровані діти мають цілу низку проблем, а саме:
1.
Неприязнь до школи. Їм нецікаво вчитися,
оскільки подобаються складні ігри та завдання і не викликають інтересу ті,
котрими цікавляться їхні однолітки. Через це обдарована дитина може опинитися в
ізоляції, закритися від інших.
2.
Нонконформізм. Обдаровані діти
відкидають стандартні вимоги. Особливо, якщо ці вимоги суперечать їхнім
інтересам або здаються безглуздими. Занурення у філософські проблеми.
Розбіжність між фізичним, інтелектуальним та соціальним розвитком. Частіше
спілкуються і грають із старшими дітьми, з однолітками нецікаво.
3.
Нетерпимість. Часто роздратовують
ровесників звичкою поправляти інших. Вважають себе такими, які завжди мають
рацію, а інших – що вони стоять нижче в інтелектуальному розвитку.
4.
Часто бувають нетерплячі і поривчасті,
їм бракує емоційного балансу.
5.
Прагнення до досконалості. Для
обдарованих дітей характерна внутрішня потреба досконалості, що виявляється
досить рано.
6.
Відчуття
незадоволеності. Вони критично ставляться до власних досягнень, часто
незадоволені, звідси – відчуття власної неадекватності і низька самооцінка.
7.
Нереалістичні цілі. Обдаровані діти
часто ставлять перед собою завищені цілі і не маючи можливості їх досягти,
починають переживати (хвилюватися). З іншого боку прагнення до досконалості
приводить до високих досягнень.
8.
Надчутливість. Така дитина більш
уразлива, вона часто сприймає слова або невербальні сигнали як прояв
неприйняття себе оточуючими. У результаті така дитина вважається гіперактивною
і відволікається, оскільки постійно реагує на різного роду подразники і
стимули.
9.
Потреба в увазі дорослих. Через природну
допитливість і прагнення до пізнання обдаровані діти часто монополізують увагу
дорослих, котрі знаходяться поруч.
3.2Напрямки
роботи психолога з батьками та учнями:
У зв’язку з цим
можна виділити такі основні напрямки у роботі психолога:
1.
Робота з батьками.
2.
Робота з вчителями.
3.
Робота з учнем.
Робота з батьками
Поради для
батьків, які прагнуть відвертих відносин з дітьми.
1.
Проаналізуйте свою власну систему
цінностей відносно виховання дітей. Чи сприяє вона реалізації особистості і
обдарованості у суспільстві?
2.
Будьте чесними. Всі діти дуже чутливі до
брехні, а обдаровані – ще більше.
3.
Оцінюйте рівень розвитку дитини.
4.
Уникайте дуже довгих пояснень і бесід.
5.
Намагайтесь вчасно вловити зміни в
дитині. Вони можуть виявлятися в неординарних питаннях або в поведінці і бути
ознакою обдарованості.
6.
Шануйте в дитині індивідуальність. Не
треба проецирувати на неї особисті інтереси і захоплення.
Основні проблеми обдарованих дітей (за Л.Холлінгуорт)
В обдарованих
дітей протягом їхнього життя виникає досить багато різноманітних проблем, серед
яких можна виділити:
1.
Ворожість до школи. Навчальна програма
для них нудна й нецікава, тому що не відповідає їх здібностям. Отже можливі
порушення в поведінці, за які дорослі можуть застосовувати «каральні» заходи.
2.
Ігрові інтереси. Обдаровані діти люблять
складні ігри й байдужі до простих, котрими захоплюються їхні однолітки. Як
наслідок, діти діти залишаються в ізоляції.
3.
Конформність. Вона виявляється у
відкиданні стандартних вимог, особливо якщо вони йдуть урозріз з інтересами обдарованої
дитини.
4.
Занурення у філософські проблеми.
Замислюється над питанням життя і смерті, релігійних вірувань і т.п.
5.
Невідповідність між фізичним,
інтелектуальним і соціальним розвитком. Часто обдаровані діти віддають перевагу
спілкуванню зі старшими, їм досить важко стати лідерами.
Обдаровані діти
дуже уразливі. Уітмор виділяє такі причини уразливості:
·
прагнення до досконалості
(перфекціонізм) - не заспокоюються, не досягаючи вищого рівня;
·
відчуття незадоволеності – дуже критичні
до себе та своїх досягнень, низька самооцінка;
·
нереалістичні цілі – часто ставлять
завищені цілі, а не досягаючи їх, засмучуються та переживають;
·
надчутливість – дуже сприйнятливі до
сенсорних стимулів: слова і невербальні сигнали сприймають як неприйняття себе
оточуючими. Часто таких дітей вважають гіперактивними, тому що вони постійно
реагують на подразники та стимули різного роду;
·
потреба в увазі дорослих – оскільки діти
цікаві, вони часто монополізують увагу дорослих, через що можуть виникати тертя
у стосунках з іншими дітьми;
·
нетерпимість – більш обдаровані діти
часто виявляють нетерпимість стосовно інших дітей, які стоять нижче за них за
інтелектуальним розвитком
Внаслідок чого
виникають конфлікти з однолітками.
Своїми знаннями,
вмінням яскравіше описати будь-які випадки або явища обдарована дитина викликає
в інших заздрість, деяке відчуження.
Тому можна
зробити висновки, що відсутність гарних
здорових відносин між обдарованими дітьми та їх звичайними однолітками
має місце.
Обдаровані діти
мають більш високий рівень інтелектуального розвитку, внаслідок чого у них
виникають певні труднощі, які пов’язані з їхніми особливими потребами: вони
можуть швидше та глибше засвоїти матеріал, ніж більшість їх однолітків, вони
також потребують інших методів викладання. Одним із засобів може бути
збагачення та пришвидшення.
В умовах
звичайної школи пришвидшення приймає форму більш раннього вступу дитини до
першого класу і подальшого «перестрибування» через клас. Пришвидшення має
позитивні та негативні риси. З одного боку обдарована дитина отримує адекватне
своїм здібностям навантаження та звільняється від стомлювальної нудьги
повільного просування за матеріалом, необхідного його менш розвиненим
одноліткам. З іншого боку велике навантаження і невідповідне віку соціальна
ситуація інколи виявляється досить важкими для рано розвиненої дитини.
Другий метод
підтримки навчання обдарованих дітей – збагачення – частіше приймає форму
додаткових занять в різноманітних гуртках, секціях, спеціалізованих школах. Там
є можливість індивідуального підходу до дитини та роботи на достатньо складному
рівні, який не дозволить нудьгувати.
Таким чином,
створюється достатня мотивація та гарні умови для прогресу обдарованої дитини.
Робота психолога з обдарованими учнями в
масовій школі (за Д.В.Ушаковим)
1.
проведення психологічної діагностики;
2.
створення в школі
соціально-психологічних умов для прояву і розвитку обдарованості школярів;
3.
психолого-педагогічна освіта педагогів і
батьків, що має своєю метою розширення їхніх уявлень про природу і прояв
обдарованості, особливостей навчання і виховання обдарованих дітей тощо;
4.
надання психологічної допомоги дітям і
педагогам у вирішенні виникаючих у них проблем;
5.
формування в шкільному співтоваристві
певної психологічної установки у відношенні обдарованості: обдарованість це
унікальний цілісний стан особистості дитини, це велика індивідуальна і
соціальна цінність, вона має потребу у виявленні і підтримці, але не повинна
використовуватися як засіб забезпечення престижу школи.
У роботі з
педагогами і адміністрацією необхідно:
1.
Надавати психологічно-професійну й
особистісну підтримку педагогам у формуванні стійкої самооцінки, виробленні
професійної позиції.
2.
Надавати педагогічному колективу школи
методичну допомогу в побудові психологічно адекватних програм навчання,
виховання і розвитку обдарованих дітей на різних етапах навчання.
3.
Формувати в освітній установі певний
соціально-психологічний клімат, побудований на взаємній повазі, співробітництві
педагогічного і учнівського колективів, ціннісному відношенні обдарованості
одних і співробітництві інших, творчому, новаторському підході до
навчально-виховного процесу.
3.3 Рекомендації вчителям, що працюють з обдарованими
учнями :
1.
Учитель не повинен вихваляти кращого
учня. Не потрібно вирізняти обдаровану дитину за індивідуальні успіхи, краще заохотити
спільні заняття з іншими дітьми.
2.
Учителеві не варто приділяти багато
уваги навчанню з елементами змагання. Обдарована дитина частіше від інших
ставатиме переможцем, що може викликати неприязнь до неї інших учнів.
3.
Учитель не повинен робити з обдарованої
дитини «вундеркінда». Не доречне акцентування на її винятковості породжує
роздратованість, ревнощі друзів, однокласників. Інша крайність – зловмисне
прилюдне приниження унікальних здібностей – звичайно, неприпустиме.
4.
Учителеві необхідно пам’ятати, що в
більшості випадків обдаровані діти погано сприймають суворо регламентовані
заняття, що повторюються.
Якості вчителя який працює з обдарованими дітьми
·
бути доброзичливим і чуйним
·
розбиратися в особливостях психології
обдарованих дітей, відчувати їхні потреби та інтереси
·
мати високий рівень інтелектуального
розвитку
·
мати широке коло інтересів
·
мати живий та активний характер
·
володіти почуттям гумору
·
виявляти гнучкість, бути готовим до
перегляду своїх поглядів і до остійного самовдосконалення
·
мати творчий, можливо,
нетрадиційний світогляд
·
бути цілеспрямованим і наполегливим
·
володіти емоційною стабільністю
·
уміти переконувати
·
мати схильність до самоаналізу
Творчі методи, які сприяють ефективній роботі з обдарованими дітьми
·
повага до бажання учнів працювати самостійно;
·
вміння утримуватись в процесі творчої
діяльності;
·
надання дитині свободи вибору галузі
застосування своїх здібностей, методів досягнення мети;
·
індивідуальне застосування навчальної
програми залежно від особливостей учня;
·
заохочення роботи над проектами,
запропонованими самими учнями;
·
виключення будь-якого тиску на дітей,
створення розкріпаченої атмосфери
Список
використаних джерел :
1. Анджейчак А.
Психолого-педагогічні умови формування творчої особистості дитини в
освітньо-виховних закладах // Обдарована дитина. – 200. - №5. – С.8-13.
2. Волобуєва Т.Б. Розвиток
творчої компетентності школярів //Управління школою. – Харків, 2005. – 110с.
3. Голуб Т. Виховуємо обдарованих
дітей (Батьківський катехізис, або Закони розумно-організованого сімейного
виховання школярів) // Завуч. – 2004. - №22. – С.47-53.
4. Серапулова Є. Виховання
обдарованої дитини // Початкова школа. – 2000. - №2. – С.3-5.
5. Бланк Т.В. Обдаровані діти
молодшого шкільного: виявлення – навчання – розвиток // Початкове навчання –
2007. - №10(122). – С.2-4.
6. Богоявленська Д.В. Інтелектуальна
активність як проблема творчості. –Ростов РДУ,1983.-с.172
7. Климчук М. З досвіду роботи з
обдарованими дітьми //Директор школи .-2003.-№42(282).-С.8-10. 8.
Бурменська Г.В.,Слуцький В.М. Обдаровані діти. – Москва „Прогрес”, 1991. – с.252-254
9. Зак А.З. Развитие умственных способностей
младших школьников.- Москва. Просвещение ,1994. – с.26-32
ХАРКІВСЬКА
АКАДЕМІЯ НЕПЕРЕРВНОЇ ОСВІТИ
Факультет підвищення кваліфікації
Кафедра методики дошкільної та початкової освіти
Підсумкова робота
Виявлення,
розвиток та підтримка обдарованої дитини
Виконав: слухач
курсів підвищення
кваліфікації
Сумцова О.О.
вчитель початкових класів
Місце
роботи слухача
ХСШ №133 «Ліцей
мистецтв»
Район
Київський
Рецензент КовальО.А.
Харків
2012
ВИСНОВКИ. РЕЗУЛЬТАТИВНІСТЬ.НАПРЯМКИ
ПОДАЛЬШОГО УДОСКОНАЛЕННЯ ТА РОЗВИТКУ ДОСВІДУ.
Досвід показав, що виховна
система сприяє формуванню в учня соціальної зрілості, достатньої для
забезпечення його автономності та самостійності у різноманітних сферах
життєдіяльності, здорової (фізично, психічно, духовно),
компетентної,
соціально-адаптивної та творчої особистості з розвиненою потребою у
самореалізації та самовдосконалення, з гуманістичним світоглядом.
Розроблена модель виховного
заходу забезпечує умови для самореалізації особистості, розвитку творчих
здібностей, підвищенню навчальних досягнень учнів. Таким чином, можна
зробити висновки:
виховна система має тенденцію
розвитку;
при використанні
комплексно-цільового підходу коефіціент діяльності класного
керівника має позитивне значення.
Напрямки подальшого удосконалення
та розвитку досвіду:
- поглиблення цілісності виховної
роботи класного керівника;
- широке впровадження в практику
інноваційних виховних технологій;
-подальше оволодіння формами і
методами керування виховною діяльністю учнів
з метою розвитку їх особистості.
Обдаровані діти – майбутній цвіт
нації, її інтелектуальна еліта, гордість і честь України, її світовий
авторитет. Недарма видатні діячі нашої держави надавали виняткового значення
формуванню розумового потенціалу українського громадянства, вважаючи, що тільки
еліта може просувати суспільство та державу
до висот досконалості. І наше
завдання полягає в тому, щоб дбайливо ростити нові таланти, починаючи з їх
найменших літ.
Зміст
1. Вступ. Актуальність проблеми .
Задачі досвіду. с.3-4
2. Виявлення та розвиток
обдарованих дітей.
с.5-9
2.1 Типи обдарованості;
2.2 Ознаки обдарованості
3. Основні напрямки роботи з
обдарованими учнями. с.10-16
3.1 Основні проблеми обдарованих
дітей;
3.2 Напрямки роботи психолога з
батьками та учнями;
3.3
Рекомендації вчителям, що працюють з обдарованими учнями.
4. Висновки. Результативність.
Напрямки подальшого удосконалення та
с.17
розвитку досвіду.
5. Список використаних
джерел. с.18
6. Додатки.
Подписаться на:
Сообщения (Atom)